Штукатурний розчин використовується як базовий шар для стін і стель, які вимагають гладкої основи для подальшого декоративного оздоблення – наклеювання шпалер або фарбування. Завдяки йому можна отримати ідеально рівну та однорідну поверхню, здатну покрити будь-які нерівності. Такі розчини призначені для внутрішнього та/або зовнішнього застосування (фасадів будівель).
Штукатурку можна купити у вигляді готової сухої суміші, а можна самому приготувати на будівельному майданчику. При самостійному приготуванні необхідно дуже ретельно і точно дозувати всі інгредієнти, а потім комбінувати їх та розводити водою.
Як зробити розчин для штукатурки, залежно від її складу? Яких пропорцій потрібно дотримуватись для приготування розчинної маси? Перш ніж відповісти на ці питання, слід знати, з якими типами штукатурок ми маємо справу, чим вони відрізняються одна від одної, а також особливості їх використання.
Ремонтні суміші для штукатурки відрізняються складом, технічними характеристиками, розміром заповнювача та призначенням. Найбільш популярні традиційні види штукатурних розчинів, призначених для вирівнювання та обробки поверхонь:
Цементні – складаються з високоякісного портландцементу, річкового піску, наповнювачів і води. Застосовуються в основному на ділянках стін, особливо схильних до пошкоджень. Наприклад, навколо вікон, вхідних дверей та біля сходів.
Цементно-вапняні – виготовляються на основі цементу та гашеного вапна, з додаванням піску. Вони легше наносяться і мають кращу адгезію до основи, ніж цементні. Однак не такі міцні та стійкі до підвищеної вологи. Їх можна використовувати при оздоблювальних роботах як усередині приміщень, так і зовні.
Глиняні – складаються із глини, піску, води. Призначені для внутрішньої та зовнішньої обробки стін, а також створення декоративних і архітектурних елементів інтер'єру. Глиняні штукатурки екологічні, вологостійкі та добре пропускають водяні пари. Можуть прослужити довгі роки, не втрачаючи свого вигляду.
Терразитові – є сумішшю цементу, вапна (пушонки), мармурової крихти, очищеного піску та мінеральних заповнювачів. У них іноді додають порошкоподібну слюду, яка надає гарного блиску штукатурному покриттю. Вони можуть мати різну фактуру (гладку чи шорстку). Використовуються для декоративного оздоблення інтер'єрів та фасадів.
Вапняні – виготовляються з вапна, піску і води. Їхньою головною перевагою є висока паропроникність, а також екологічність та безпека для здоров’я людини. Призначені для оштукатурювання поверхонь усередині чи зовні будівлі.
Вапняно-гіпсові – складаються з двох компонентів: вапна та гіпсового в'яжучого. Вапно надає штукатурці антисептичні властивості і регулює вологість у приміщенні. Гіпс забезпечує міцність та швидкість висихання. Вони відрізняються низькою теплопровідністю, гарно зберігаючи тепло.
Штукатурні розчини можна наносити на поверхню широким металевим шпателем, кельмою або методом розпилення.
Замішування штукатурного розчину здійснюється як вручну, так і машинним способом. При ручному способі всі компоненти перемішують у ємності за допомогою шпателя, кельми, совкової лопати чи будь-якого підручного інструменту. Воду потрібно додавати поступово, щоб не переборщити та досягти однорідної консистенції, без грудок.
Машинний спосіб передбачає використання спеціальних механічних змішувачів – дриля з насадкою або будівельного міксера. Це забезпечує більш швидке та якісне перемішування маси.
Штукатурний розчин повинен мати не тільки правильно підібрані інгредієнти, але й готуватись з дотриманням пропорцій усіх компонентів.
Приготування цементного розчину для штукатурки – процес абсолютно не складний, проте вимагає акуратності та уваги. Пропорції інгредієнтів становлять 1:3:1 (тобто на одну частину портландцементу береться три частини піску і одна частина води).
Залежно від необхідної гнучкості та пластичності суміші, це співвідношення може змінюватися. Крім того, можна додавати скловолокно – для підвищення міцності розчинної маси.
Важливо пам'ятати, що цементний розчин для штукатурки потрібно використати протягом певного часу після приготування. В іншому випадку він втратить свою пластичність і стане непридатним до роботи. Його доведеться викинути та замішувати новий.
Стандартне приготування цементно-вапняного розчину потребує наступних пропорцій:
1 частина портландцементу;
1 частина готового гашеного вапна (пушонки);
6 частин чистого річкового піску.
Усі перелічені компоненти ретельно змішують у емальованій ємності. Потім потроху вводять воду із розрахунку 1 літр на 10 кг сухої суміші. Якщо цементно-вапняний розчин для штукатурки буде занадто густим, кількість води можна збільшити. Але при цьому не припиняючи розмішувати масу до отримання пастоподібного стану. Наявність навіть дрібних грудок неприпустима.
Спочатку необхідно підготувати річковий пісок, просіявши його через сито з осередками до 2 мм. Це потрібно для видалення великих включень та сміття. Далі глину замочують у чистій воді і залишають на добу. Після цього її розминають та поступово додають воду до утворення маси з консистенцією густої сметани.
Потім вводять просіяний пісок, продовжуючи безперервно помішувати масу. Кількість піску залежить від жирності глини. Чим вона жирніша, тим більше її слід додавати. Воду підливають до того часу, поки суміш досягне однорідного стану. Глиняний розчин для штукатурки повинен бути досить густим, щоб не стікати зі шпателя або кельми, однак і досить рідким, щоб рівномірно лягати на поверхню стіни.
Пропорція розчину для штукатурки терразитової повинна бути суворо дотримана. Це дозволить отримати матеріал із підвищеними декоративними якостями. Співвідношення інгредієнтів:
одна частина цементу марки М-200;
одна частина вапна «пушонка»;
5-7 частин кварцового піску (залежно від фракції);
три частини мармурової (або гранітної) крихти;
1/2 частини природного шаруватого мінералу – слюди.
Для приготування терразитового штукатурного розчину всі ці компоненти спочатку змішують в ємності. Воду потроху додають, перемішуючи розчин до отримання потрібної консистенції. Він повинен бути досить густим, але при цьому легко наноситися та розподілятися по стіні чи іншій поверхні.
Щоб приготувати вапняний розчин для штукатурки, пропорції потрібно брати наступні:
одна частина вапна;
дві частини річкового чи кварцового піску;
дві частини чистої холодної води.
Краще використовувати порошкоподібне гашене вапно-пушонку. Але, якщо у вас грудкова негашена, її спочатку потрібно погасити. Для цього шматки вапна кладуть у ємність, а потім заливають водою 1:3. Важливо пам'ятати, що отримана маса значно збільшиться в обсязі. Цей фактор необхідно враховувати та підбирати тару відповідного розміру.
У процесі гасіння виділяється велика кількість тепла (близько 100 °C). Тому при роботі необхідно використовувати респіратор, захисні окуляри та щільні рукавички. Так ви уникнете опіків шкіри рук, очей і слизових оболонок верхніх дихальних шляхів.
Коли етап гасіння вапна завершиться, йому потрібно дати відстоятись добу. Після цього можна робити вапняний розчин для штукатурки. До погашеного вапняного «тіста» додають пісок і поступово вливають воду. Масу перемішують до консистенції густої сметани.
Як зробити штукатурку вапняно-гіпсову, щоб покриття було міцним, зносостійким та довговічним? Для приготування розчину вам знадобляться такі інгредієнти, як вапно, гіпс, пісок та чиста холодна вода. Стандартна пропорція штукатурки – 1:1:3:3 (відповідно).
Приготування вапняно-гіпсового розчину виглядає наступним чином:
Гашене вапно замішкють з водою у співвідношенні 1:3. Залишають масу набухати приблизно на 15 хвилин.
Річковий пісок змішують з гіпсом в пропорції 3:1. Отриману суміш додають у вапняне «тісто».
Ретельно перемішують всі компоненти. В результаті має вийти однорідна, досить густа маса.
Готовий розчин необхідно використовувати дуже швидко – наносити на поверхню протягом 5-10 хвилин. Після цього часу він почне схоплюватися і втратить свою пластичність. Затверділу масу вже не вийде розвести водою. Її доведеться викинути і робити нову порцію розчину, а це означає переведення продукції. Таке використання матеріалу нераціональне.
Перш ніж наносити штукатурку, слід попередньо підготувати основу. Стіни чи стеля повинні бути ретельно очищені від пилу, забруднень та масляних плям. Якщо у поверхні погане поглинання, її варто спочатку покрити спеціальною ґрунтовкою. Тоді штукатурка матиме набагато кращу адгезію.
Оштукатурювання стін та стель необхідно проводити у відповідних умовах. Температура навколишнього середовища не може бути нижчою за 5 градусів тепла. А але в той же час не повинна перевищувати 25 градусів. Оптимальна вологість повітря при цьому не більше 70%. Тільки після повного висихання всіх штукатурних шарів можна приступати до наступних оздоблювальних робіт – фарбування чи наклеювання шпалер.
Залиште свій коментар про як правильно приготувати розчин для штукатурки?